Просмотров: 2155
21 Май 2012 года

З А Я В А

Голови Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури

при Кабінеті Міністрів України щодо проекту Закону України

«Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

 

Президент України Янукович В.Ф., скориставшись правом законодавчої ініціативи, направив до Верховної Ради України законопроект «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який зареєстрований за № 10424 від 28 квітня 2012 року та знаходиться на розгляді  Комітету з питань правової політики Верховної Ради України.

Як слідує з пояснювальної записки до внесеного Президентом України законопроекту, яка підписана Радником Президента України - Керівником Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента України Портновим А.В., під час підготовки проекту Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" враховано сучасні європейські стандарти щодо організації і діяльності адвокатури, висновки та пропозиції експертів Ради Європи, Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеціанська Комісія), пропозиції провідних вітчизняних науковців, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, суддів, адвокатів, членів Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України, представників Асоціації правників України і Спілки адвокатів України, членів утвореної Президентом України робочої групи з питань реформування прокуратури та адвокатури.

Метою вказаного законопроекту є реформування адвокатури відповідно до загальновизнаних міжнародних демократичних стандартів для забезпечення надання адвокатами високоякісної професійної правової допомоги.

В розділі 3 – «Загальна характеристика та основні положення законопроекту» пояснювальної записки до законопроекту зазначено наступне.

Основними напрямами реформування адвокатури відповідно до проекту Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" є:

1. Удосконалення загальних засад адвокатської діяльності та діяльності адвокатури України.

2. Створення системи органів адвокатського самоврядування, визначення їх повноважень.

Проект надає адвокатурі широкі функції самоврядування та саморегулювання. Так, ним передбачено створення органів адвокатського самоврядування та визначено повноваження рад адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (регіонів), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України. Вищими органами адвокатського самоврядування у Державі є З’їзд адвокатів України, а у регіонах – відповідні конференції адвокатів. Також передбачається формування ревізійних комісій адвокатури регіонів та Вищої ревізійної комісії адвокатури.

До складу рад і комісій входять виключно адвокати, що має забезпечити незалежність адвокатури України від органів державної влади та місцевого самоврядування.

Завданнями адвокатського самоврядування визначено: забезпечення незалежності адвоката, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності, підтримання високого кваліфікаційного рівня адвокатів, створення сприятливих умов для здійснення адвокатської діяльності, забезпечення відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську діяльність, забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України та ін.

Органи адвокатського самоврядування самостійно вирішують питання формування високопрофесійного адвокатського корпусу, встановлення професійних стандартів та етичних вимог до здійснення адвокатської діяльності, представництва та захисту спільних інтересів адвокатів, співпраці адвокатури з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами, фінансування діяльності органів адвокатського самоврядування.

Для посилення статусу органів адвокатського самоврядування та підвищення ефективності їх роботи проектом передбачено адміністративну відповідальність за неправомірну відмову в наданні на запит кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, її палат і членів інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, яка необхідна для виконання покладених на комісію завдань.

3. Створення Національної асоціації адвокатів України.

Як зазначено вище, одним із міжнародних зобов'язань України є заснування професійної асоціації адвокатів, що відображено безпосередньо у пункті 11 Висновку № 190(1995) Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо вступу України до Ради Європи від 26 вересня 1995 року.

На виконання цього обов'язку проектом передбачено створення Національної асоціації адвокатів України, яка покликана об'єднати всіх адвокатів України (станом на початок 2012 року за даними Реєстру адвокатів України – близько 32 тисяч) в єдину організацію, що слугуватиме гарантією незалежної діяльності адвокатури в Україні.

4. Розширення видів адвокатської діяльності, професійних прав та обов’язків адвоката, гарантій адвокатської діяльності.

5. Встановлення обов'язковості адвокатського запиту.

Проектом чітко врегульовані питання щодо направлення адвокатом адвокатського запиту: визначено коло питань та адресатів, стосовно яких може складатися та надсилатися адвокатський запит. Запроваджено обов’язковість вимог адвокатського запиту щодо органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, об’єднань громадян. У проекті також установлено строк надання відповіді на адвокатський запит та адміністративну відповідальність за відмову в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності.

6. Передбачено створення та функціонування Єдиного реєстру адвокатів України.

7. Врегулювання питань дисциплінарної відповідальності адвокатів.

У проекті впорядковано підстави та порядок здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів. Право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, надається кожному, кому відомі такі факти.

При цьому дисциплінарне провадження щодо адвоката здійснюється на засадах змагальності, що створює його учасникам рівні можливості.

8. Допуск адвокатів іноземних держав до здійснення адвокатської діяльності на території України.

На виконання рекомендацій європейських експертів Спільної програми Європейського Союзу та Ради Європи "Прозорість та ефективність судової системи України" (Експертний висновок щодо проекту Закону України "Про адвокатуру" від 13 жовтня 2009 року), а також Венеціанської комісії та Дирекції з питань правосуддя та людської гідності у складі Генеральної Дирекції з прав людини та верховенства права Ради Європи (Спільний висновок щодо проекту Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №632/2011 від 18 жовтня 2011 року) законопроектом передбачено можливість допуску адвокатів іноземних держав до здійснення адвокатської діяльності на території України.

Проектом Закону передбачено, що адвокат іноземної держави набуває право на заняття адвокатською діяльністю на території Україні з моменту включення відомостей про нього до Єдиного реєстру адвокатів України. З цією метою адвокат іноземної держави звертається з відповідною заявою до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, перед якою повинен довести отримання права на заняття адвокатською діяльністю у відповідній іноземній державі.

Адвокат іноземної держави, відомості про якого включено до Єдиного реєстру адвокатів України, здійснює адвокатську діяльність на території України без обмежень, у тому числі, щодо можливих видів адвокатської діяльності. На адвоката іноземної держави поширюються всі встановлені законом професійні права і обов’язки адвоката, гарантії адвокатської діяльності.

Окрім того, як слідує з пояснювальної записки до законопроекту, прийняття внесеного до Верховної Ради України законопроекту «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стане важливим кроком для реального утвердження принципу надання кожній особі кваліфікованої правової допомоги, а також сприятиме перетворенню адвокатури на ефективний інститут захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина.

Погоджуюсь з твердженнями Портнова А.В., реформування законодавства про адвокатуру, як інституту адвокатури в цілому, повністю відповідає вимогам сьогодення та має відповісти на виклики, які стоять перед адвокатурою.

Потрібно також вказати, що на протязі багатьох років існування адвокатури незалежної України про її реформу у владі тільки говорили. Сьогодні ж владні інституції мають політичну волю та серйозно і по-справжньому проводять реформування законодавства про адвокатуру,  не забуваючи, що без таких реформ неможливо здійснити та завершити реформування судово-правової системи нашої української Держави.

Разом з тим, проаналізувавши законопроект «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в цілому, можна дійти висновку, що зазначеному проекту властива низка серйозних, на мою думку, недоліків, без усунення яких цілі реформування адвокатури в Україні навряд чи можуть бути досягнуті. Ці доповнення та зміни до проекту мають бути внесені до прийняття проекту в другому читанні Верховною Радою України.

Сьогодні Керівник Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента України Портнов А.В., разом зі своїми підлеглими, при відсутності єдності та порозуміння щодо компромісного законопроекту в адвокатському корпусі, був змушений зводити в єдине ціле речі, які мають різні предметні знаменники та навантаження.

Великі проголошують, що незалежність адвокатури та свобода здійснення адвокатської діяльності прямо пропорційні мірі свободи, яка існує в суспільстві взагалі. А якщо це так, то всі ми: ті, хто готував законопроект, ті, хто буде його опрацьовувати та приймати в парламенті, а особливо ті, що будуть його виконувати, – повинні це розуміти, як і те, що цей законопроект не про адвокатів і не для адвокатів.

 Цей Закон, в першу чергу, має відповідати інтересам наших громадян, і саме від ефективності та правильності його положень буде залежати, чи отримають вони належну професійну, добросовісну та кваліфіковану правову допомогу, захист та представництво, про які так вдало сказано в пояснювальній записці.

Зазначу, що для громадян особливо цінним є збереження адвокатурою своєї незалежності, самоврядності, компетентності та свободи здійснення адвокатської діяльності.

В цілому, напрацювання вказаного проекту здобули щонайширшого обговорення в адвокатських колах в Україні. Але, внесений на розгляд Верховної Ради України проект зовсім не відображає концепцію законодавчого розвитку адвокатури, закріплену ІV та V З’їздами адвокатів України, З’їздами Спілки адвокатів України, міжрегіональними конференціями адвокатів України, Міжнародною конференцією за участю ССВЕ, не враховує критичні зауваження та рекомендації, висловлені експертами Ради Європи та Венеціанської комісії при оцінці аналогічних законопроектів.

Так, одним з найбільш важливих аспектів української адвокатури на сьогодні є втілення відповідної європейським стандартам моделі адвокатського самоврядування. Механізми вирішення адвокатами своїх внутрішніх питань, закладених в діючому Законі України «Про адвокатуру», вже давно себе вичерпали і не забезпечують незалежності адвокатської спільноти – основного принципу функціонування адвокатури в демократичній державі. Вдосконалення правового статусу адвокатського корпусу передбачено і міжнародними зобов’язаннями України. Пункт 4 Плану заходів по виконанню обов’язків і зобов’язань України, які витікають з її членства в Раді Європи, затвердженого Указом Президента України від 12.01.2011 року № 24/2011, передбачає забезпечення з ціллю створення в відповідності до стандартів Ради Європи професійного самоврядного інституту адвокатури.

Разом з тим, вказаний законопроект не відповідає європейським стандартам у сфері адвокатської діяльності з огляду на наступне:

1. Проект передбачає запровадження єдиної асоціації адвокатів України, але не передбачає публічності адвокатури. Разом з тим, публічність адвокатури є загальновизнаною європейською практикою і підтверджена як законодавством європейських країн, рішеннями Євросуду з прав людини так і неодноразово підкреслювалась експертами Ради Європи і Венеціанської комісії. Без публічності створення єдиної організації адвокатів України з управлінськими і владними повноваженнями (як це передбачає аналізований проект) є неможливим. Відповідно, Національна асоціація адвокатів України має формуватися як юридична особа публічного права на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а не утворюватись З’їздом адвокатів України (власне це опосередковано визнають і автори проекту, закріплюючи, що ліквідація Національної асоціації адвокатів України можлива лише на підставі Закону);

Вважаю, за можливе формування Національної асоціації адвокатів України на підставі Указу Президента України, після чого скликається установчий З’їзд адвокатів України, на якому затверджуються установчі документи, формуються органи самоврядування. Відповідно до концепції реформування законодавства про адвокатуру, Указ Президента України про формування Національної асоціації адвокатів України можливий і після проведення установчого З’їзду адвокатів України, який фактично створює асоціацію , затверджує установчі документи та формує органи адвокатського самоврядування.

Порядок утворення Національної асоціації адвокатів України, її повноваження, органи та інше було неодноразово виписано в пропозиціях адвокатів, котрі раніше направлялись Президенту України, Голові Верховної Ради України, народним депутатам України та керівнику робочої групи з питань реформування прокуратури та адвокатури Портнову А.В..

2. Окрім того, в законопроекті не визначена ані соціальна роль, ані цілі, ані завдання цієї організації. Органи цілком відірвані від Національної асоціації адвокатів України та формуються вкрай непрозоро. Відповідно до запропонованого законопроекту, обираючи делегатів конференції адвокатів регіону, чи З’їзду адвокатів України, адвокати не ставляться до відома, які акти чи рішення планується приймати, та жодним чином не можуть на них впливати, проте, зобов’язані виконувати ці рішення під загрозою дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарні органи є підзвітними і підконтрольними не З’їзду адвокатів України і не зборам адвокатів регіону, а виконавчим органам, що є, безумовно, неприпустимим.

3. Вважаю, що така модель адвокатського самоврядування є не зовсім правильною з юридичної точки зору, недемократичною та непридатною для вирішення адвокатурою її соціальних завдань. Надаючи окремі повноваження щодо здійснення доступу до адвокатської професії не кваліфікаційним органам адвокатури, а виконавчим органам адвокатського самоврядування, проект не тільки порушує співвідношення між цими органами, але й містить помилкові положення в частині можливості реалізації адвокатурою делегованої функції доступу до адвокатської професії;

4. Передбачаючи створення єдиної асоціації адвокатів України, законопроект фактично не передбачає обов’язкового членства.

Одним з найбільш важливих аспектів української адвокатури сьогодні є втілення відповідної європейським стандартам моделі адвокатського самоврядування.  Вдосконалення правового статусу адвокатського корпусу (в першу чергу, шляхом посилення самоуправлінських засад) передбачено і міжнародними зобов’язаннями України (п.4 Плану заходів по виконанню обов’язків і зобов’язань України, які витікають з її членства в Раді Європи, затвердженого Указом Президента України від 12.01.2011 року № 24/2011). На необхідність захисту юридичної професії та створення професійної асоціації адвокатів вказувалось ще у висновках ПАРЕ з приводу вступу України до Ради Європи № 190 (1995).

Одним з ключових моментів вдосконалення законодавства про адвокатуру є, по-перше, обов’язкове членство адвоката в самоврядній організації адвокатів України. Так, відповідно до ст.2 проекту Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», розробленого робочою групою Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, адвокатуру України складають всі адвокати України, об’єднані на основі обов’язкового членства в Національній асоціації адвокатів України. Аналогічну норму містить ст.54 проекту, запропонованого Комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права. В тій чи іншій інтерпретації така формула втілена всіма законопроектами, які знаходились на розгляді в парламенті. Обов’язкове членство є важливим принципом реформування української адвокатури, який, беззаперечно, має бути збереженим при прийнятті нового закону. У Загальному кодексі правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства підкреслюється, що на адвоката покладається цілий комплекс обов’язків юридичного та морального характеру, включаючи обов’язок перед представниками даної професії в цілому і перед кожним з колег окремо. Без сумнівів, ці обов’язки мають змістовне значення тільки тоді, коли адвокати об’єднані в єдиний професійний союз на умовах обов’язкового членства. Саме таким чином можна досягнути єдності адвокатського корпусу і виконання рішень адвокатського самоврядування, створити необхідні умови для реалізації атестаційних та контролююче-дисциплінарних функцій органів адвокатського самоврядування, а деонтологічні вимоги, пред’явлені до адвокатів, трансформувати в конкретні вимоги.

Інститут обов’язкового членства в самоврядній організації адвокатів відповідає європейським стандартам, на що експерти Ради Європи звертали увагу в експертних висновках 2009 та 2011 р.р., стосовно різних законопроектів «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Аналогічний підхід підтримав в свій час і Верховний суд США. В справі Lathrop v.Donohue, цей суд підтвердив правомірність вимоги обов’язкового членства в професійній організації адвокатів, як умову отримання адвокатської ліцензії.

Разом з тим, якщо відповідно до проекту адвокатське самоврядування створюється як приватне об’єднання адвокатів, навіть і більшістю адвокатів України, незрозуміло, на якій основі таке об’єднання вправі претендувати на обов’язкове членство в ньому для всіх без виключення адвокатів України.

Частина 1 ст.36 Конституції України передбачає, що громадяни України мають право на свободу об’єднання в політичні партії для здійснення і захисту своїх прав та свобод і задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Вочевидь, що диспозитивність наведеної конституційної норми ніяким чином не співпадає з ідеєю обов’язкового членства в будь-якому адвокатському утворенні,  створеному за ініціативою самих адвокатів. Не можна забувати також про ст.11 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка гарантує право на свободу об’єднання з другими особами. В зв’язку з цим, можна прогнозувати, що законодавча спроба встановити обов’язковість членства адвоката в створеній по ініціативі асоціації адвокатів України організації може бути оскаржена в Конституційному Суді України, а безпосереднє створення на основі органів адвокатського самоврядування, неминуче потягне за собою тяганину в судах загальної юрисдикції за позовами окремих адвокатів, які вважатимуть вимогу обов’язкового членства в організаціях, створених іншими адвокатами, порушенням своїх конституційних прав.

По-друге, як відомо, частина 1 ст.59 Конституції України передбачає, що кожен має право на правову допомогу. Конституційний Суд України в рішенні від 30.09.2009 року № 23-рп/2000 вказав, що право на правову допомогу – це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб’єктами права.

Гарантоване кожному право на правову допомогу покладає на державу відповідні обов’язки відносно забезпечення осіб правовою допомогою належного рівня. Іншими словами, право на правову допомогу є так званим «позитивним» правом, повноцінна реалізація якого, напряму залежить від активних дій держави в даній сфері. В аспекті розвитку адвокатури, на нашу думку, такі дії, в тому числі, мають місце і в процесі створення адвокатського самоврядування. Держава не просто повинна створити нормативну базу функціонування самоврядної організації адвокатів, а потім відсторонитися, в надії, що адвокатський корпус коли-небудь реалізує відповідні правові норми.

Вимога реального забезпечення права на правову допомогу безперечно тягне за собою висновок про участь держави в створенні професійного союзу адвокатів України з подальшою передачею останній атестаційних та контролююче-дисциплінарних повноважень. Одразу зазначу, що викладена позиція не може розглядатись як спроба обґрунтувати можливість втручання держави або її органів у внутрішні справи адвокатури. Незалежність адвокатського самоуправління має бути гарантована законом і статутом національної асоціації адвокатів. Так, по-перше, будуть створені всі умови для функціонування і розвитку органів адвокатського самоуправління, а по-друге, не буде ймовірного тиску на адвокатуру і адвокатів з боку державно-владних структур.

5. Авторам проекту не вдалося збалансувати систему адвокатського самоврядування, яка створюється недемократичною і надмірно централізованою.

Так, Рада адвокатів України є органом, який не лише має надмірну кількість повноважень, але й фактично наділений можливістю суттєво впливати на всі інші органи самоврядування (Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, регіональні ради), що створює небезпеку втручання Ради адвокатів України та її членів практично в усі аспекти діяльності самоврядування і діяльності окремих адвокатів. Рада адвокатів України у стосунках зі З’їздом адвокатів України дуже подібна до Президії Верховної Ради СРСР, яка була реальним носієм влади у цій країні, перетворивши сам парламент на декоративний орган. Щось подібне має місце і у представленому проекті.

Безсумнівно, у законопроекті слід посилити роль і значення З’їзду адвокатів України та убезпечити кваліфікаційно-дисциплінарні органи від втручання ради в їх діяльність.

 

6. Проект передбачає запровадження конференцій адвокатів регіону, як форми адвокатського самоврядування на регіональному рівні. Разом з тим, в рекомендаціях європейських експертів Спільної програми Європейського Союзу та Ради Європи "Прозорість та ефективність судової системи України" (Експертний висновок щодо проекту Закону України "Про адвокатуру" від 13 жовтня 2009 року), а також Венеціанської комісії та Дирекції з питань правосуддя та людської гідності у складі Генеральної Дирекції з прав людини та верховенства права Ради Європи (Спільний висновок щодо проекту Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 632/2011 від 18 жовтня 2011 року) щодо законопроектів, які перебували на розгляді парламенту, неодноразово зазначено, що проведення конференцій відкриває можливості для маніпуляцій і зловживань як при визначенні квот представництва на конференціях, так і при проведенні останніх. Крім того, у проекті принцип, за яким буде здійснюватися квотування кількості делегатів для участі у конференції адвокатів регіону не визначається (тобто, може мати місце, наприклад, принцип квотування, за яким від кожного району чи міста області висуватиметься однакова кількість делегатів, незалежно від кількості адвокатів у відповідному районі чи місті).

З огляду на зазначене, пропонується замість конференції адвокатів регіону проводити збори адвокатів регіону та наступний зміст статті «Збори адвокатів регіону» замість статті «Рада адвокатів регіону»:

«1. Вищим органом адвокатського самоврядування в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві і Севастополі є збори адвокатів регіону, адреса робочого місця яких знаходиться відповідно у Автономній Республіці Крим, області, місті Києві і Севастополі та відомості про яку включені до Єдиного реєстру адвокатів України.

2. Збори адвокатів регіону скликаються не рідше одного разу на рік. Збори, у тому числі позачергово, може бути скликано також на вимогу не менш як однієї десятої адвокатів регіону, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні, Ради Національної асоціації адвокатів України або Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури.

У разі якщо рада регіональної асоціації адвокатів не скликає збори протягом тридцяти днів з дня надходження вимоги про скликання зборів, адвокати, які підписали таку пропозицію, Рада Національної асоціації адвокатів України або Вища кваліфікаційна комісія України приймають рішення про утворення організаційного бюро зі скликання конференції адвокатів регіону. Організаційне бюро має права ради адвокатів регіону щодо скликання та забезпечення проведення зборів та визначає особу, що головує на засіданні конференції.

3. Про день, час і місце початку роботи зборів адвокатів регіону та питання, що вносяться на її обговорення, адвокати повідомляються не пізніш як за п'ятнадцять днів до дня початку роботи зборів. Рада регіональної асоціації адвокатів або організаційне бюро у випадку, передбаченому ч.2 цієї статті, зобов'язана повідомити всіх адвокатів регіону про проведення зборів та про порядок денний не менш як за тридцять днів до їх проведення шляхом публікації відповідного оголошення у газетах «Голос України» або «Урядовий кур’єр».

4. Збори адвокатів регіону вважаються повноважними, якщо в їх роботі беруть участь більше половини делегатів зборів (конференції). Якщо збори адвокатів не мають кворуму внаслідок відсутності делегатів, відразу можуть скликатися повторні збори (конференція) адвокатів. На повторні збори адвокатів не поширюються вимоги щодо кворуму. Такі збори адвокатів уповноважені приймати рішення виключно по питаннях, що перебували на порядку денному попередньо не проведених зборів.

5. До виключних повноважень зборів адвокатів регіону належить:

1)      обрання шляхом таємного голосування голови та членів ради регіональної асоціації  адвокатів регіону та їх дострокове відкликання з посад;

2)      обрання делегатів на З’їзд адвокатів України;

3)      обрання шляхом таємного голосування представника адвокатів регіону до складу Ради Національної асоціації адвокатів України, представника адвокатів регіону до складу Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури та їх дострокове відкликання з посад;

4)      визначення кількості членів атестаційної і дисциплінарної палат кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, обрання шляхом таємного голосування голови та членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та їх дострокове відкликання з посад;

5)      обрання шляхом таємного голосування голови та членів ревізійної комісії адвокатів регіону та їх дострокове відкликання з посад;

6)      затвердження штатного розпису і кошторису ради адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

7)      розгляд та затвердження звіту ради регіональної асоціації адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, висновків ревізійної комісії адвокатів регіону;

8)      прийняття інших рішень у відповідності з цим Законом.

6. Збори адвокатів регіону приймають рішення більшістю голосів адвокатів, що беруть участь у роботі зборів.

7.  Збори адвокатів своїм рішенням  мають право скасувати будь-яке рішення ради регіональної асоціації адвокатів.».

Вище я привів положення для розуміння того, що вищим органом адвокатського самоврядування в Україні завжди були та мають бути загальні збори адвокатів регіону.

Вважаю, що законопроект є «зарегульованим», оскільки структура самоврядування та діяльність органів самоврядування, питання дисциплінарної відповідальності та складання іспиту є надто деталізованими.

Європейські експерти наголошували, що в Законі слід викласти тільки найважливіші принципи, залишивши інші аспекти внутрішнього регулювання на розсуд Національної асоціації адвокатів України.

Окрім того, законопроект передбачає запровадження незрозумілої організаційної форми здійснення адвокатської діяльності – адвокатського бюро, відмінність якого від індивідуальної роботи адвокатів є незрозумілою і лише ускладнює провадження адвокатської діяльності.

У законопроекті залишена без уваги проблема підприємницького або не підприємницького характеру адвокатської діяльності. Слід визначитися, у формі підприємницьких чи непідприємницьких товариств (або і тих, і інших) можна створювати адвокатські об’єднання.

Крім того, серед організаційних форм адвокатської діяльності, представлених в законопроекті, відсутня така загальновизнана форма адвокатської діяльності, як адвокатська фірма, яку доцільно, на мою думку, інкорпорувати у проект, або ж визнати, що запропонована у проекті конструкція об’єднання фактично є фірмою і додати можливість створювати «справжні» об’єднання, в яких адвокати будуть виступати від власного імені.

Жодним чином законопроект не враховує проблему існування паралельних професій в Україні та засобів подолання такого стану речей, хоча всі попередні проекти Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» виходили з ідеї «повна монополія» на здійснення адвокатської діяльності лише адвокатами, що мало поєднуватись з проведенням уніфікації професії.  Проект не передбачає єдності адвокатської професії та проведення її уніфікації, що фактично консервує на майбутнє сьогоднішню ситуацію надання юридичних послуг великою кількістю фізичних осіб-підприємців і юридичних осіб без жодного контролю за якістю цих послуг і жодної відповідальності за неякісні послуги та неетичну поведінку.

Враховуючи те, що ідея монополії щодо здійснення адвокатської діяльності відкинута і єдність професії не передбачена, тож «юридичне» підприємництво залишається навіть в найбільш його нецивілізованих формах.

Як наслідок, ми отримаємо адвокатське самоврядування, яке заслужили, а його величність Адвокат не буде центральною фігурою цього процесу, як і жодним чином не буде вирішене питання уніфікації юридичної професії.

Разом з тим, задля наближення рівня захисту прав, свобод та законних інтересів кожного до європейських стандартів та забезпечення  прав людини і громадянина на належну правову допомогу потрібно розширити коло прав адвокатів, адвокатської таємниці, гарантій адвокатської діяльності та провести уніфікацію адвокатської професії.

Досить спірно в законопроекті врегульовано питання діяльності іноземних адвокатів. Виходячи зі змісту статей стосовно набуття адвокатом іноземної держави права на заняття адвокатською діяльністю в Україні можна припустити, що адвокат іноземної держави після включення до реєстру адвокатів України, може здійснювати адвокатську діяльність, як звичайний адвокат, при цьому не проходячи жодних атестаційних процедур.

Вважаю, що все ж таки потрібно або встановити процедуру атестації таких адвокатів в Україні, або обмежити їх компетенцію законодавством власної держави, міжнародним правом і законодавством України в окремих ситуаціях (зокрема, при наданні тимчасової допомоги нерезиденту в Україні).

На жаль, як Голова Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України, вимушений констатувати, що внесений Президентом України Януковичем В.Ф. до Верховної Ради України законопроект «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не в повній мірі відображає позицію більшості адвокатів України, яка неодноразово висловлювалася на загальних зборах та конференціях адвокатів в регіонах, круглих столах та зустрічах з експертами Ради Європи, З’їздах адвокатів України та З’їздах Спілки адвокатів України та зібраннях інших громадських організацій адвокатів, відображалась в концептуальних засадах реформування законодавства про адвокатуру, прийнятих І Всеукраїнським форумом адвокатів.

Вважаю, що вказаний законопроект дещо ігнорує позитивні моменти і досягнення, які були присутні у попередніх законопроектах, оскільки достатньо вдалі норми, що послідовно відтворювалися у проектах народних депутатів України, Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, Комісії зі зміцнення демократії і утвердження верховенства права, адвокатських об’єднань не були використані при його підготовці, через що він місцями є ніби «сирим» і потребує доопрацювання.

Те, що положення законопроекту протирічать концепції реформування законодавства про адвокатуру та інституту адвокатури в цілому, не є виною його авторів, які розробляли законопроект для внесення до Верховної Ради України Президентом України Януковичем В.Ф.

Це не вина простих адвокатів, які кожен день займаються адвокатською діяльністю та, в своїй більшості, підтримали законопроект робочої групи Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури з питань реформування адвокатури України за участю представників регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та громадських адвокатських організацій.

Це вина всіх нас, всього адвокатського корпусу і особливо тих, хто намагається адвокатурою керувати, створюючи різні Ради, Асоціації та переслідуючи зовсім інші цілі, які є далекими від інтересів більшості адвокатів.

На жаль, ми не використали можливість вийти на єдиний та узгоджений адвокатурою проект Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», коли до робочої групи з питань реформування прокуратури та адвокатури при Президентові України замість пропозицій до проекту вносили свої власні законопроекти, перекресливши все, що адвокатура незалежної України вистраждала та надбала.

З огляду на зазначене, маємо в проекті начебто професійну, але непублічну організацію адвокатів, і чомусь, без обов’язкового членства, звужені права адвокатів та гарантії адвокатської діяльності і адвокатську таємницю. Похований непідприємницький характер адвокатської діяльності та особливості оподаткування осіб, які здійснюють адвокатську діяльність. Ні про які пільги для адвокатів, які мають виконувати особливу соціальну функцію, мова не йде, хоча практика та особливості впровадження Закону України «Про безоплатну правову допомогу» свідчать про інше.

 Відповідно до законопроекту «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не врегульовано питання особливостей соціального та пенсійного забезпечення адвоката.

Вбачаю, що в ситуації, яка склалась, є і моя вина, як керівника Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, та вина моїх колег, в тому числі і тих, хто очолює органи адвокатського самоврядування в регіонах, чи входив до складу робочої групи з питань реформування прокуратури та адвокатури при Президентові України.

Відповідно, постає питання: «Що робити?».

Вважаю, що для вирішення ситуації, яка склалась навколо реформування адвокатури необхідно:

- надзвичайно швидко зібрати наші відгуки та пропозиції щодо вивченого законопроекту «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», внесеного до Верховної Ради України Президентом України            Януковичем В.Ф., і направити їх суб’єкту законодавчої ініціативи в будь-якій формі з проханням прийняти їх до уваги;

- скерувати такі документи Голові Верховної Ради України Литвину В.М., Головам парламентських комітетів Ківалову С.В. та Міщенку С.Г., керівнику головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України;

- працювати з народними депутатами України в регіонах та в стінах Парламенту, використовуючи при цьому будь-які можливості плідної співпраці та відстоювання адвокатських позицій;

- за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, а можливо всеукраїнської наради, якщо дозволить час, звернутись до Президента України Януковича В.Ф. та Керівника робочої групи з питань реформування прокуратури та адвокатури Портнова А.В. з проханням направити до експертів Ради Європи текст законопроекту, який вже зареєстрований в Парламенті, і текст законопроекту, який ухвалить Верховна Рада України, за аналогією з ухваленим новим КПК України;

- ухвалити відповідні рішення громадськими організаціями адвокатів щодо вказаного законопроекту, які також направити до Президента України, Голови Верховної Ради України та народних депутатів України.

Зважаючи на те, що на сьогодні в Україні йде непростий процес реформування адвокатури, ми маємо всі порозумітись та гуртом цивілізовано боротись за адвокатські цінності.

Оскільки для цілей реформування інституту адвокатури України в цілому наступним кроком має стати ухвалення Парламентом Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який дозволить забезпечити незалежність та свободу здійснення адвокатської діяльності, то саме спільними зусиллями адвокатів та владних інституцій має бути завершена процедура формування нового законодавства про адвокатуру.

Голос адвокатів має бути почутий.

 

21 травня 2012 року

 

 

Голова Вищої кваліфікаційної

комісії адвокатури                                                             В.І. Висоцький

 

 


 
Появятся ли новые лица в ВКДКА или кто предает адвокатуру Севастополя?
Министерство адвокатуры расширяется. Украинскими адвокатами будет руководит еще один госслужащий
664 адвоката Хмельницької області позбавили права обирати та бути обраними до органів адвокатського самоврядування
«Этот год будет для адвокатов революционным». Слова и дела «революционеров»
Инициативная группа адвокатов призвала коллег Хмельницкой области высказать свое мнение по поводу искусственного разделения адвокатов на угодных и неугодных
Представители Европейского союза адвокатов призвали руководство НААУ провести новый Учредительный съезд украинских адвокатов
Все новости

Вход

 
 
  Забыли пароль?
Регистрация на сайте